Були собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують; а далі дід і каже бабі:
- Ходімо, бабо, в ліс по грибки!
От пішли, бере баба грибки, коли дивиться -- у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить.
От вона дідові:
- Дивись, діду, яка гарна качечка!
А дід каже:
- Візьмімо її додому, нехай вона у нас живе.
Стали її брати, коли дивляться, аж у неї ніжка переломлена. Вони  взяли її тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили  його пір'ячком і посадили туди качечку, а самі знову  пішли по грибки.
Вертаються, аж дивляться, що в них прибрано, хліба напечено, борщик зварений. От вони до сусідів:
- Хто це? Хто це? Ніхто нічого не знає.
Другого дня знову пішли дід і баба по грибки. Приодять додому - аж у них і  варенички зварені, і пощиночок стоїть на віконці. Вони знову до сусідів:
- Чи не бащили кого?
Кажуть:
- Бащили якусь дівчину, від криниці воду несла. 
Така, - кажуть, - гарна, тільки трішки кривенька!
От дід і баба думали-думали: "Хто б це був?" - ніяк не вадають. А далі баба дідові й каже:
- Знаєш що, діду? Зробимо так: скажемо, що йдемо по грибки, а самі заховаємось та й будемо виглядти, хто до нас понесе воду.
Так і зробили.
Стоять вони за коморою, коли дивляться, аж із хати виходить дівчина з коромислом: така гарна! Тільки щo кривенька трошки. Пішла вона до криниці, а дід і баба тоді в хату; дивляться - аж у гніздечку нема качечки, тільки повно пір'ячка. Вони тоді взяли гніздечко та й укинули у піч, воно там і згоріло.
Коли йде дівчина з водою.Увійшла в хату, побачила діда й бабу та зараз до гніздечка - аж гніздечка нема. Вона тоді як заплаче! Дід і баба до неї, кажуть:
- Не плач, галочко! Ти будеш  у нас за дочку; ми будемо тебе любити і жалувати, як рідну дитину!
А дівчина й каже:
- Я довіку жила б у вас, якби ви не спалили мого  гніздечка та не підглядали за мною; а тепер, - каже, - не хочу! Зробіть мені, діду, кужілочку й веретенце, я піду від вас.
Дід і баба плачуть, просять її зостатися; вона не схотіла.
От дід тоді зробив їй кужілочку й веретенце; вона взяла, сіла надворі й пряде.
Коли ж летить каченят  табуночок, побачили її й співають:
- Онде наша діва, Онде наша Іва, На метеному дворці, На тесаному стовпці. Кужілочка шумить, Веретенце дзвенить. Скиньмо по пірїяхку, Нехай летитиь з нами!
А дівчина їм і відказує:
Не полечу з вами: Як була я в лужку, Виломила ніжку, А ви полинули, Мене покинулу!..
От вони їй скинули по пір'ячку, а самі полетіли далі.
Коли летить другий табуночок, і ці теж:
- Онде наша діва, Онде наша Іва, На метеному дворці,
На тесаному стовпці. Кужілочка шумить. Скиньмо по пір'чку, Нехай летить з нами!
А дівчина їм і відказує:
Не полечу з вами: Як була я в лужку, Виломила ніжку, А ви полинули, Мене покинули!..
Коли летить третій табуночок, побачили дівчину і зараз:
- Онде наша діва, Онде наша Іва, На метеному дворці, На тесаному стовпці. Кужілочка шумить, Веретенце дзвенить. Скиньмо по пір'чку, Нехай летить з нами!
Скинули їй по пір'ячку, дівчина увернулася в пір'ячко, зробилася качечкою і полетіла з табуночком.А дід і баб знову зосталися самі собі.