Тече вода каламутна, Моя мила чогось смутна. 
Я не смутна, лем сердита, Бо звечора батьком бита. 
Я не смутна, лем сердита, Бо звечора батьком бита. 
Била мене мамка зночі, За Йванкові карі очі. 
Ще й казала - буде бити, Щоби Йванка не любити. 
Ще й казала - буде бити, Щоби Йванка не любити. 

А я Йванка так любую, Де зустріну - там цілую. 
Ой, Іванку, серце ж моє, Де є такі, як ми двоє? 
Ой, Іванку, серце ж моє, Де є такі, як ми двоє? 
Мамко моя, зроб ми дащо, За Іванком дуже тяжко. 
Мені мати ворожила, Взяла тичку, та й набила. 
Мені мати ворожила, Взяла тичку, та й набила. 

Тобі було добре, мати, Між своїми вибирати. 
Ти любила мого нянька, Я люблю чужого 
Йванка. Ти любила мого нянька, 
Я люблю чужого Йванка. 
Мамко моя солоденька, І ти була молоденька. 
Ти ходила так за няньком, Як я тепер за Іванком. 
Ти ходила так за няньком, Як я тепер за Іванком. 

Ой, якби ми в'єдно жили, Нам би люди завиділи. 
Бо ми такі паровані, Як горнята мальовані. 
Бо ми такі паровані, Як горнята мальовані. 
Тече вода коло села, А дівчина вже весела. 
Любилися - кохалися, Через рочок побралися. 
Любилися - кохалися, Через рочок побралися.